Герой   нашого   часу!

Весна-  пора пробудження,  буяння, цвітіння та надії  на краще !Поспішаючи  на роботу ,в  бібліотеку,  весняним  парком,  мій погляд  привернув  увагу  молодий юнак,  який вдумливо розглядував  обеліск   загиблим  воїнам-односельчанам   у  Другій  світовій  війні .Підійшовши   ближче , я впізнала мешканця нашого села  , воїна  АТО-  Бакуменка  Сергія  Сергійовича.     Усміхнено  привітавшись,  зав язалась  щира  розмова.  Хлопець  зізнався  ,що перебуваючи  довгий  час в  зоні  АТО,  дуже змінилися погляди  на  цінності  мирського  життя.  Тільки тепер  по- дорослому  сприймаєш  і  розумієш ,що межа між війною і  миром,  справді  така  хитка , бо завжди  сприймали це як  дань  даровану  нам  минулими  поколіннями  та Господом Богом.В котре   перечитуючи  приз віща  загиблих воїнів –односельців , а серед  них і призвіще  прадідуся  Головченко С. Я.  ,що загинув  у 1945 році в Чехословачині, по-справжньому  розумієш  ціну  завойованого  щастя  .Передивляючись  улюблені  фільми про  війну  ,завжди уявляв  себе  в  центрі  героїчних  подій  ,часто в думці  поставало  питання:   чи  зміг  би як  вони , чи  вистояв би , чи  зміг би  покласти  своє  життя  ,  щоб  урятувати  інших .Тому  із дитинства готував себе як захисника,  як  людину , яка може подолати різні  труднощі , в різних життєвих  ситуаціях.   Тепер уже  з  посмішкою  згадується  той  випадок ,  коли з шкільними  товаришами   пішли в похід, взявши  з собою  саме необхідне.  Жили в  лісі  , варили  солдацьку кашу  і головне  щоденні  фізичні  тренування , гартування духу  і  волі .Як  практичне  продовження  була  служба  в лавах  Збройних  Сил   України  в місті  Миколаєві, в  79 окремій  аеромобільній  бригаді  .Та незабаром ,довелося   пізнати  гіркий смак  війни  не  з  екранів  телевізорів  та  шпальт  газет  а  на  власні  очі .З  квітня  2014  року  Сергій  був  мобілізований  і  проходив  службу  в Білгород- Дністровському  прикордонному  загоні  , а з вересня   перебував  в зоні АТО,обороняючи  блокпост  біля  міста  Лисичанська. Під час виконання  бойових  завдань, часто потрапляли     в  небезпеку, під ворожі  обстріли .Та  дружні  стосунки з побратимами  ,товариські  почуття ,здобуті  практичні  військові  навички  допомагали  вижити.Гіркі  краплини  відвертого  зізнання  , осідали  в  моєму  серці, але почуття  радості і гордості  переповнюють душу  за  нашого односельця, справжнього патріота  своєї  країни .Я  вірю  ,що такі  хлопці як  Сергій ,з  щирими  серцями  ,світлим  розумом ,  міцними  руками ,збережуть  Україну. Слава  захисникам  України!