Мова наша-калинова!  

 (Свято в бібліотеці)

Мово рідна .

Слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях .

Не серденько-

Тільки камінь має.

Щороку 21 лютого народи нашої планети святкують День рідної мови.Це незвичайне свято і відзначають його по-особливому.В цей день люди нагадують одне одному про те,як важливо берегти рідну мову. Адже мова –це великий скарб народу.

Мову не вигадаєш ,не витвориш за рік чи за два.Вона твориться  віками ,тисячоліттями.І творить її весь народ .

Україну населяють люди 130 національностей і народностей.Вони шанують і бережуть свої традиції ,культуру , історичне минуле, рідну мову.

Ми, українці-щасливі,бо маємо свою державу-Україну ісвою українську мову.

«Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господи, на хліб-сіль ,на слово щире,на бесіду мудру ,на свято наше –торжество рідної мови» -саме такими словами та короваєм на руках запросили  наші Господарі всіх шанувальників української мови до зали Дивізійської сільської бібліотеки.

Розпочалося свято запальним танком,під пісню Н. Бужинської «Україна» з українськими квітчастими хустинками. Бо, Україна –це милозвучна рідна мова ,вишитий рушник ,задушевна пісня та запальний танок. А українська мова,як дівочий віночок ,уквітчана приказками ,загадками ,легендами ,віршами ,скоромовками ,гуморесками ,піснями.Ці барвисті квіточки підкреслюють красу ,ніжність,мудрість,неповторність нашої мови. Тож і вигравало наше свято різними кольорами : від лагідної маминої колискової, до яскравої ,веселої «Ой ,мій милий,вареничків хоче» ,від простої, домашньої мови Карпа та Лавріна-героїв з «Кайдашевої сім ї»., до патріотичної про «Україну» О. Петриненка.

А такі ліричні пісні як «Рідна мати моя» ,та  «Чорнобривці»в уяві повернули кожного учасника ,до затишної батьківської оселі,до яскравого маминого квітника ,до незрадливої материнської усмішки, з якою нас завжди зустрічає ненька.

Ну і звичайно, що за свято без гумору та сміху.Діти  розповідали  гуморески, відгадували загадки, читали скоромовки, на швидкість .Особливо, здивувала винахідливість юних читачів,  читачів, читати скоромовки в стилі «реп».

Свято, ще раз нагадало нам усім ,що значить для кожного  з нас рідна мова.Це -тиха  мамина колискова ,мудре батькове слово .Це наша  гордість,наша совість . Бережімо її, гордо усім заявляючи : «Ми –українці. Сини та доньки  рідної землі.Ми пишаємося  цим ,любим свій народ ,свою землю ,свою мову!»