До Всеукраїнського Дня бібліотек

Бібліотека.Тиша.Століття.

Історія і тисячі імен.

Тут зібрані думки,ідеї світу,

Разом із мудрістю віків.

За традицією,наша бібліотека гостинно відчиняє двері всім,хто прийшов до нашої оселі.

А чи знаєте Ви,яке сьогодні свято?Сьогодні День Бібліотек і наше свято починається. Головними героями нашого свята будете Ви-наші маленькі читачі і книги.

І розпочинаємо ми із подорожі – екскурсії  нашим містом – Книгоград. Знайомство із фондом бібліотеки,книжковими виставками,абонементом,читальним залом,потаємною кімнатою – книгосховищем ,все це виявило неабияку зацікавленість та захват у наших першачків .А потім,посвята у читачи ,вручення подарунків,і саме головне кожен обрав собі друга до вподоби –книгу ,з якою і вирушив  додому.

Бібліотечнй урок: «Книга – набуток цивілізації»

Книга…Важко переоцінити її значення для людства.Спочатку рукописна,а потім друкована книга була і залишається невичерпним джерелом знань .

Книги-володарі простору.

Акція «Подаруй бібліотеці книгу»

Протягом кількох останніх років бібліотека проводить акцію «Подаруй бібліотеці книгу».

Від імені всіх відвідувачів бібліотеки хочу подякувати нашим читачам та спонсорам за поповнення та збереження фонду бібліотеки.

                                                    (Тарабанчук Юлія Семенівна)

                                           (Бойко Анасія Сергіїївна)

(Лебеденко Наталя Станіславівна)

Тиждень дитячої  книги

Не біда ,що  на весні, канікул не буде

Про книжчині іменини ми не забудем,

Бо зустріч із книгою –це завжди свято

Тож ,поспішаймо до бібліотеки

І нас –багато.

                              «Пернаті мешканці мого краю»!

(краєзнавча - ігрова програма)

Сумним і не цікавим було б наше життя без птахів .І справді ,уявіть собі весну без пташиного співу ,теплі ночі без тьохкання солов’їв  ,ліси без кування зозуль  чи степ без орлиного клекоту . Птахи - це окраса нашої землі  та співоча душа лісів і полів. Тож головними героями нашої зустрічі звісно були птахи. 
Птахи нашої рідної землі . Птахи ,що живуть поруч. 

День інформації "Нові надходження в бібліотеку"

Конкурс малюнків"Подивись , який він гарний, світ в якому ти живеш"

Щоб у світі нам гарно жилося,

Й розчаровуватись не довелося,

Гармонійними,щоб росли діти ,

Слід і квітці і пташці радіти!

22 березня-Всесвітній день води

Вода-це життя

(екологічна гра)

«О, водо!»

У тебе нема ні смаку, ні кольору,ні запаху.

Тебе неможливо описати словом.

Тобою втішаються,не складаючи собі звіту,

Чим ти насправді є.

Ти- найбільше багатство світу.

Ти непросто необхідна для життя:

Ти і є життя!»

(Антуан де Сент –Екзюпері)

22 березня люди всієї планети відзначають День води- нове та, дещо сумне свято. Адже цей день нагадує всім , що воду – найбільший скарб людства- треба берегти і, навіть ,час рятувати,

Ініціативу введення такого свята до сучасного святкового календаря внесла ООН у 1993 році, Відтоді воно відзначається щороку під девізом «Вода для життя». Всі ми знаємо ще зі шкільних підручників , що вода  -це основа життя ,що людина на 70% складається з води ,Людина може не їсти близько, місяця ,а ось не пити – лише три дні. Та незважаючи на це ,людство  не дуже уважне до проблеми питної води. Як визначили вчені ,якщо ми будемо і надалі так недбало ставитись до води,то в 2025 році ,більше половини населення землі будуть мати проблеми з питною водою.

«Яку п′єш воду,таку маєш вроду» - так говорить народна мудрість.

Тому і зібрались ми в бібліотеці щоб віддати  належне такій звичайній для нас і такій найважливішій речовині на землі – воді. Розпочали  з найменшого – краплинки води,з якою відправилися в подорож . Дівчинка Краплинка розповідала дітям як вона народилася ,де живе і куди мандрує. Розгадуючи загадки на хмаринках діти створили плакат «Кругообіг води»,а читаючи народні прикмети про воду ,на краплнках ,наповнили водою ціле озеро.

Також пізнали багато цікавого про цілющу силу води. Про воду не лише як рідину ,а як про живу істоту ,яка має свій голос. Вода жива і життєдатна. Але перш ніж жадати здоров′я від води потрібно,щоб вода була теж здорова.Не наче прохолодним дощем пролилися слова ведучого:

Схились до води і послухай, людино,

Вона гірко плаче, неначе дитина,

Їй сильно болить, вона страждає,

А допомоги нізвідки немає.

Якщо збайдужіли так наші серця,

То певна ознака,що йдем до кінця.

З  1992 року Україна оголошена зоною екологічної кризи. Забруднене все: повітря ,вода,села ,міста,ліси і поля. Вже з неба падають мертві кислотні дощі, наслідки яких  надзвичайно тяжкі:гинуть ліси, комахи ,тварини, руйнуються будівлі, грунти . Гине природа - то гине Земля. А ми все вдаємо, що це не біда.

Памятаймо про це! Подбаймо про своє майбутнє та майбутнє планети Земля!

Мова наша-калинова!  

 (Свято в бібліотеці)

Мово рідна .

Слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях .

Не серденько-

Тільки камінь має.

Щороку 21 лютого народи нашої планети святкують День рідної мови.Це незвичайне свято і відзначають його по-особливому.В цей день люди нагадують одне одному про те,як важливо берегти рідну мову. Адже мова –це великий скарб народу.

Мову не вигадаєш ,не витвориш за рік чи за два.Вона твориться  віками ,тисячоліттями.І творить її весь народ .

Україну населяють люди 130 національностей і народностей.Вони шанують і бережуть свої традиції ,культуру , історичне минуле, рідну мову.

Ми, українці-щасливі,бо маємо свою державу-Україну ісвою українську мову.

«Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господи, на хліб-сіль ,на слово щире,на бесіду мудру ,на свято наше –торжество рідної мови» -саме такими словами та короваєм на руках запросили  наші Господарі всіх шанувальників української мови до зали Дивізійської сільської бібліотеки.

Розпочалося свято запальним танком,під пісню Н. Бужинської «Україна» з українськими квітчастими хустинками. Бо, Україна –це милозвучна рідна мова ,вишитий рушник ,задушевна пісня та запальний танок. А українська мова,як дівочий віночок ,уквітчана приказками ,загадками ,легендами ,віршами ,скоромовками ,гуморесками ,піснями.Ці барвисті квіточки підкреслюють красу ,ніжність,мудрість,неповторність нашої мови. Тож і вигравало наше свято різними кольорами : від лагідної маминої колискової, до яскравої ,веселої «Ой ,мій милий,вареничків хоче» ,від простої, домашньої мови Карпа та Лавріна-героїв з «Кайдашевої сім ї»., до патріотичної про «Україну» О. Петриненка.

А такі ліричні пісні як «Рідна мати моя» ,та  «Чорнобривці»в уяві повернули кожного учасника ,до затишної батьківської оселі,до яскравого маминого квітника ,до незрадливої материнської усмішки, з якою нас завжди зустрічає ненька.

Ну і звичайно, що за свято без гумору та сміху.Діти  розповідали  гуморески, відгадували загадки, читали скоромовки, на швидкість .Особливо, здивувала винахідливість юних читачів,  читачів, читати скоромовки в стилі «реп».

Свято, ще раз нагадало нам усім ,що значить для кожного  з нас рідна мова.Це -тиха  мамина колискова ,мудре батькове слово .Це наша  гордість,наша совість . Бережімо її, гордо усім заявляючи : «Ми –українці. Сини та доньки  рідної землі.Ми пишаємося  цим ,любим свій народ ,свою землю ,свою мову!»

Фолькльорно-обрядове дійство  віншування жителів с.Дивізія. 13 січня 2015 р.

                                                                                                                                                      

В нашій Україні,

Свято гарне є!

Це – Щедрвіка з сином ,

Щедриком іде!

13  січня в Україні святкують Щедрий вечір,  або Щедру кутю. Інша назва цього свята - Меланки. Звечора починають обходити оселі щедрувальники з піснями – щедрівками, якими вітають  господарів зі святами. Щедрівка  - це щедрі побажання рідним і близьким ,щедрі  частування гостей,побажання статків  у наступному році.«Щедрий вечір,  добрий вечір,Людям на здоров’я», -  так починаються  і  колядки і щедрівки.Щедрування  супроводжується  магічними діями,  музикою,   танцями,  обрядовими іграми, наприклад  «Козою». «Козу» зодягали у вивернутий назовні кожух,  прилаштовували їй солом’яні роги ,хвіст,вішали дзвіночок на шию. «Коза» танцювала,  «умирала» й «оживала»,  її «вмирання» й «воскресіння» символізують  крувообіг часу,  прихід Нового року  і відродження природи.Де Коза ходить,  там жито родить,
Де не буває,  там вилягає,Де Коза ногою,  там жито копою,Де Коза рогом,  там жито стогом.Потім лунали пісні «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю» та інші.
Важлива роль колядників полягала в тому,  щоб розіграти традиційні сценки в кожній хаті,  що,  за повір’ям  обіцяло цій домівці щастя і добробут .
…..І щедрівку чути
 В кожному дворі!
На добро,  достаток,
Щастя та любов,
Шле благословення
Чудо - дзвін церков!
Панував завжди щоб,
В Україні мир,
Землю нашу рідну
Бог благословив!