Дивізійська сільська бібліотека-філія: 2014

понедельник, 22 декабря 2014 г.

Україна - БАРВІНКОВА РОДИНА

(бібліотечний урок)

Свято на порозі : 12 номер Барвінку -1000-й!

Не кожен журнал може похвалитися такою історією. В Україні виходить більш як 10 тисяч назв газет і журналів. Та лише кілька з них є ровесниками «Барвінку».

У далекому 1928 році вийшов перший номер журналу «Жовтеня» для школярів .

У 1935 році до нього було приєднано видання для найменших «Тук-тук». А назву «Барвінок» він придбав у 1945 році коли поновили його видання після Другої світової війни.

За майже 87 років надруковано більш як 315 мільйонів примірників журналу, якщо викласти їх стрічкою ,то нею можна було вдвічі обперезати нашу планету! Тож наша бібліотека разом з барвінчаткам весело відсвяткувала ювілей «Барвінку»,журналу , сторінками якого захоплювалися мами й тата, бабусі й дідусі. Радіє Барвінкова родина-вся Україна!

понедельник, 8 декабря 2014 г.

До Всеукраїнського дня бібліотек

1.Бібліотечний урок

2.Аукціон книги

3.Виставка книжкова

«Звичайна і незвичайна книга!»

Від маленької до великої

4.Екскурсія до бібліотеки

Коли відлітають лелеки

У теплі,далекі краї,

Святкують день бібліотеки

Шановні наші книгарі!

Тож до нашого свята ми ретельно готувалися.На наше свято,протягом тижня ми запрошували наших найкращих друзів-наших читачів.Для учнів молодших класів був проведений бібліотечний урок «Книга-набуток людської цивілізації».Книги нас навчають,розважають ,виховують,духовно збагачують,розмовляють із нами,взагалі формують нас як особистість.

Але що ми знаємо про саму книгу?

Дітям в цікавій формі була представлена історія створення книги. Так,дійсно шлях книги був довгий і складний. Починаючи від зарубок на деревах ,малюнках на стінах ,з письма ,на глиняних дощечках та папірусі ,потім пергаменті і до друкованої сучасної книги.

З цікавістю діти слухали про створення перших бібліотек,про роль бібліотеки в нашому житті.

Князь Ярослав Мудрий усвідомлював,що могутність держав трималася не лише на ралах та мечах,а,насамперед на знаннях ,високій культурі суспільства. А вона неможлива без книг,без сховища скарбів світової думки-бібліотек.

З особливим захватом діти слухали легенду про бібліотекаря. А справжньою кульмінацією уроку стала бібліо-вікторина. Загадки,прислів’я,приказки про книгу,відгадували весело, всі хором.

Аукціон книги. Дітям було запропоновано принести книгу з домашньої бібліотеки та відчути себе в ролі бібліотекаря ,запропонувати,»продати» книгу своїм друзям . Діти з такою теплотою і любов’ю розповідали про свої улюблені ,перші книжечки,які читали разом з батьками і які бережуть ,як «святиню»,для своїх маленьких братиків і сестричок .

Поважне місце серед книг посіли періодичні видання «Малятко»,»Яблунька» які крокують поряд з дітьми з самого дитинства.

В кінці свята бібліотекар наголосила,що навіть в епоху панування інтернету ,коли вся юнь планети масово підсіла на комп’ютерні розваги-найпродуктивнішим способом саморозвитку людини залишається .... читання книг.

Тож нехай книга і надалі займає особливе місце в вашому житті.

Бо книга-то і світло дня,

Бо книга – то і зорі ночі;

Моя сім’я ,моя рідня,

Мій розум,серце,мої очі……

Книжкова виставка :

«Звичайна і незвичайна книга!

Від маленької до великої.

Дивовижний світ книжок від яскравих-до сірих, веселих та сумних , повчальних та розважальних ,великих та малих. Але таких потрібних та рідних нам.

Які вони?- наші друзі.

Екскурсія до бібліотеки.

Бібліотека-море книг,

Бібліотека-храм наук,

Переступайте наш поріг

Беріть скарби,нетлінні в руки!

Завітайте і Ви до нашої бібліотеки!

Історична хвилина

"Україна - суверенна держава"

23 серпня День Державного Прапора України

Жовто –блакитна символіка здавна була присутня в церковних оздобах ,на гербах украї нських міст .Так,майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами .З 18 століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорожського найчастіше вироблялися із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест , зорі, зброя, постаті святих.

Процес розробки зовнішньої атрибутики тривав і в 20 столітті.

22 березня 1918 року Центральною

Радою України жовто-блакитний прапор був затверджений як державний.За гетьманського уряду П. Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий.У березні 1939 року державним прапором Карпатської України став блакитно-жовтий стяг.Після проголошення незалежності України Верховна Рада України приняла постанову про затвердження Державного Прапора України .

Державний Прапор України –це стяг із двох рівновеликих

горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Зустріч в бібліотеці
«Україна- читає дітям»

В рамках акції «Україна читає дітям» в Дивізійській сільській бібліотеці ,29 квітня відбулася зустріч з Янкевичем Валентином Анатолійовичем. Людиною - вчителем з 50-річним учительським стажем роботи,колишнім головою Дивізійської сільської ради,головою ветеранів с. Дивізія ,керівником патріотичного гуртка Дивізійської ЗОШ та підполковником запасу.

Зайшовши до бібліотеки Валентин Анатолійович на мить зупинив свій погляд на книжковій виставці ,яка присвячена до 70-річчя визволення Одеси та Одещини,від фашистських загарбників . Із гордістю військового промовив:

«Над нею солнечной спустилась мгла,

Но не сгибаясь под гнетом принужденья

Она уверенно ждала

Дня своего освобожденья .

Так писав про нашу Одесу Демян Бєдий .І не дивно,що саме з цих слів розпочав свою розповідь наш гість. Як ніхто інший Валентин Анатолійович добре знає про страшні події в роки війни ,про оборону та визволення Одеси ,про долю кожного нашого односельчанина –ветерана.

Наш гість приніс з собою книгу ,яка вплинула на його долю,а саме на вибір професії –це книга О.Донченка «Школа над морем ,та прочитав уривок про сільську вчительку. Затаївши подих діти уважно слухали розповідь гостя ,про те як обравши професію вчителя ,ні на мить його не залишала думка-стати військовим. А інакше бути і не могло, бо народився наш гість в 1944 році в післявоєнні роки ,вихований на патріотичній худ.л-рі як дитина сирота(батько загинув на фронті)був направлений на навчання у військовий ліцей. Але мати не захотіла ,щоб Валентин був військовим і забрала хлопчика . Скільки разів доля випробовувала на міцність,але жагуче бажання бути військовим здійснилося .

З 1980 року Валентин Анатолійович працює військовим вчителем в Дивізійській школі.

Розповідь такої талановитої людини не залишила нікого байдужим в залі ,діти з захопленням задавали цікаві запитання про прочитанні книги ,про перші уроки ,про дитинство нашого гостя та про те ,як він приїхав до нашого села (випадково вважаючи ,що Дивізія – це військове містечко).

Але найголовніша настанова та порада від гостя була- «добре вчитися, працювати над собою і багато, багато читати, бо саме книга є найліпшою подругою та порадницею в нашому житті»

70 років назад визволили Одесу від нацистів

10 квітня 1944 року Одеса була звільнена від нацистів. Місто знаходилося під владою німців і їх румунських союзників 907 днів,907 днів йшла боротьба ,боротьба за право жити на своїй рідній землі ,в своєму місті,без окупантів,без терору, з світлою вірою в найкраще майбутнє.

Ворог намагався за будь-яку ціну зломити опір одеситів ,в тому числі й шляхом їх деморалізації. Аби посіяти паніку в місті ,розповсюджувалися провокаційні чутки ,засилалися диверсанти.

Місто,що перебувало в облозі ,продовжувало жити й боротися зберігаючи свій непоборний оптимізм. Справжнім фейєрверком одеської дотепності замішаної на сталих традиціях українського гумору ,були відкриті листи одеситів до Гітлера. Автори цих листів зверталися до нападників від імені українського народу :»Ми правнуки і онуки славних і войовничих запорожців землі української ,вирішили тобі проклятий кате,листа цього написати ,як писали колись наші прадіди і діди ,які завдавали всім ворогам українським великої біди.

…Нагадуємо тобі ,коли в тебе пам'ять куца ,що наш український народ завжди лупив німців як цуциків. Били вас,падлюк ,мечі Данила Галицького і шаблі козаків Богдана Хмельницького……розіб’ємо і тепер гітлерів і гебельсів».

Воєни Одеського району оборони і одесити – жителі міста що перебувало в облозі показали усьому світові приклад мужності та героїзму ,самовідданості і непохитної віри у перемогу. Захисники Одеси внесли гідний внесок у зрив гітлерівського плану «блискавичної війни». Це був масовий героїзм людей ,що були єдині у своєму бажанні відстояти рідне місто і свою незалежність

Литературное путешествие
«Басни дедушки Крылова»

Кто не слыхал его живого слова?

Кто в жизни с ним не встретился своей?

Бессмертные творения Крылова

Мы с каждым годом любим все сильней.

Так писал о писателе Михаил Исаковский ,а ведь действительно, образ дедушки Крылова возникает уже в детском воображении, еще не вполне осознанным ,но бесконечно близкий и родной ,чем-то напоминающий рождественного Деда Мороза. Он неожиданно появляется где-то рядом с чудесными сказками и первыми художественными впечатлениями детства. И вот, холодный февральский день(13 февраля) превратился в светлый, яркий праздник –праздник русской басни. Посвящен он был 245- летию рождения Ивана Андреевича Крылова. Кто он?-писатель ли драматург, баснописец?

Дети с огромным удовольствием слушали интересные факты с биографии писателя а также занимательные истории из жизни Крылова. И порой казалось, что в их детском воображении возникает сам дедушка Крылов, в своем простором халате, а может быть в мантии в окружении своих удивительных героев –зверюшек. Но, удивительным фейерверком эмоций наполнился зал, когда дети начали читать наизусть басни дедушки Крылова.

Тут тебе и покорный ягненок, и сердитый жадный волк ,и глупая мартышка и трудолюбивый, мудрый муравей. В исполнении наших маленьких актеров –читателей Волковой Виктории и Левинской Анюты была исполнена инсценировка басни «Ворона и Лиса», вызвавшая бурю смеха и аплодисментов. И в заключении дети посмотрели мультфильм "Лиса-строитель» по мотивам басни Крылова. Басни Крылова как всякое истинно- художественное произведение обладают чудодейственной силой. Они заключают в себе мудрые незабываемые истины.Прошло уже более двух сот лет как дедушка Крылов попрежнему царствует над басенным миром.Но они как будто сегодня написаны ,они все также актуальны –говорят иной раз слушатели и читатели Крыловских шедевров.

Фото 1 Инсценизация "Ворона и Лиса"

Фото 2 Просмотр мультфильма "Лиса строитель"

Фото 3 Калейдоскоп басни

Фото 4 Книжная выставка "Басни дедушки Крылова"

Учнівський творчий конкурс

«Шлях до Шевченка»

Символічно ,що весна в Україні починається Шевчнком.

Щовесни коли тануть сніги ,

І нарешті засяє веселка

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка!

9 березня-День народження великого поета,людини світлого розуму ,чистих помислів і трагічної долі .

10 березня –це той день коли людство вшановує пам'ять генія,що увійшов у безсмерття .Ці дві дати злилися в одну – Шевченківські дні.

Коли хочуть щось добре сказати про народ ,то оповідають про його землю ,гори,ріки,ліси,згадують яких,великих людей дала ця земля світові .Українці –це народ Шевченка.

Благословенна най буде годинна,

І тая хата і село,

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав,свою ниву і ,засіяв її словом добра,любові ,правди та волі ,тож і ми зібралися в ці дні в залі Дивізійської сільської бібліотеки ,щоб вшанувати пам'ять геніального поета та засіяти чистими зернами вдячності Шевченкову ниву.

Наш конкурс складався з 4 турів:

1 ТУР-вікторина «Життя і творчість Т.Г.Шевченка

2 ТУР- конкурс читців «Вогонь полум’я не згасне»

2 ТУР-домашнє завдання «Інсценізація творів Шевченка»

4 ТУР- конкурс капітанів.

А оцінювали наш конкурс почесне журі . Поки журі підраховувало бали ,глядачам було запропоновано подивитися інсценіровки до творів Шевченка («Мати і Тарас»,»Оксанка і Тарасик»,»Катерина»,»На панщині пшеницю жала «,прослухати пісні на вірші Шевченка «Думи ,мої,думи «та «Заповіт».

Здавалося серце краялося навпіл ,коли під тиху українську пісню «Ніч яка місячна» вийшли на сцену мати і маленький Тарасик.

«В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати ,вбита горем.

Тихо,ніби доторкнувшись до кожного серденька ,залунав діалог матері та Тарасика ,

-Мамо,а чому так багато в небі зірочок?...

Хоч і конкурс проводився серед учасників 3 і 4 класу я була глибоко вражена ,як багато діти знають про Шевченка ,з яким натхненням вірою, а іноді болем, читають ,розповідають вірші генія ,з якою невичерпною фантазією малювали малюнки до творів Шевченка, і як правдиво життєво перевтілювались в героїв творів.